У смуток,закутались тумани.
У печаль,сховалася ріка.
Від образ,не заживають рани.
Від добра,не буде вам гріха.
Сонце світить,наче чесне слово.
Теплом гріє,в серці прямота.
І добро,добром бува не новим,
Сяйвом в погляді,-вита.
Загойдала,вітами смерека,
Гонить вітер,хвилю в далині.
А мені,як на весні лелека...
Так чудово,у твоїм в вісні.
Топить кригу серця,тої ж казки...
Образ твій далекий,рідний мій.
І зимою,веснянії краски...
Линуть в серці,людяності цій.
(Понкратова.О.В.)
У смуток, закутались тумани
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116111800563
Свидетельство о публикации №116111800563
Рецензии