Чом сумні очі
твої дівочі?
Що тобі вітер
ніжно шепоче?
Що тобі мариться
в час біля ночі?
Чи тебе кличе
поле співоче?
Що сповіщає
гадання пророче:
чи прийде щастя
до тебе, чи схоче?
Пісню кохання
голубка воркоче.
Біля хатини
котик муркоче.
Море ласкаве
тіло лоскоче.
Вітер-друзяка
волосся тріпоче.
Потяг на рейках
ім’я простукоче.
Чом в твоїх грудях
серце клекоче?
Що тобі мріється
в час опівночі:
плаття весільне
й вуста парубочі?
То хто ж обійме
долоні робочі?
Любий коханий
стежку протопче.
Зорі на небі
до тебе охочі.
Чому ж сумні
твої очі дівочі?
Чому не спиш
до світанку щоночі?
«Не зупинити!» -
грім прогуркоче.
Чом сумнi очi твоi дiвочi?
© Copyright: Станислав Рудик, 2016
Свидетельство о публикации №116111810099
Свидетельство о публикации №116111810099
Рецензии