Синок

   Я так люблю тебе , синок,
   Що  навіть серцем,- не збагнути,
   Не долетіти й до зірок,
   Про це ,-ніколи ,-не забути!
        ТИ вже дорослий чоловік,
        А серце моє,- й досі плаче,
        Хоча й мені ,-за сорок літ,
        А в пам,яті,-ти місячний неначе!
   Білявий, ніжний, і пухкий,
   І такі сині оченята,
   Червоні губоньки і щічки,
   І милі , ніжні рученята!
        Та все пролинуло, пройшло...
        І згодом ти  вже станеш,-татом!
        Загуменіло й замело,
        Мені вже більше ,-не навчати:
   Ні першим крокам, ні словам,
   Ні першим в  житті,- перемогам,
   Першим дівчатам,-і віршам,
   Все повернути я ,- не взмозі!
        І дочекаюсь я : твоєі висоти,
        В житті твоім ,-хай буде все безхмарно:
        В сім'і: любові, вірності і доброти,
        Довіри, чесності , достатку й красоти!
   Дітей своіх , я вірю,- не залишиш,
   Зростатимуть в любові і добрі!!!
   І не забудеш, що  є у тебе й мати,
   Найщасливіша мати ,-не землі!!!