Дар я Дорошко. Сон про дощ

Дар’я Дорошко

(переклад з білоруської мови)

Ніч усю краплинки стукотять у шибку,
Сумно нарікають: доля підвела.
Золоту шукали серед неба рибку —
Бачили ту рибку, поки не втекла,
Крапельок сестрички, лагідні сніжинки,
Що заснули взимку під вікном моїм...
 - Нащо ж вам, малесеньким, знадобилась рибка?
 - Здавна мрію маємо про гостинний дім.
Безпритульні сироти, летимо крізь присмерки.
Падаємо долу ми, вдарені о скло.
Вірші нам присвячують навіть люті критики,
Тільки не запрошують  в хату, у тепло.
Відхилила квіти я, відчинила шибку:
«Здрастуй, любий дощику,  ось моя долонь.
 Годі ображатися! Та заходь вже швидко!
Я тобі дарую свій найкращий сон!»

Сон пра дождж
http://www.stihi.ru/2016/09/07/2952

Дар’я Дорошко

Ночку ўсю дажджынкі стукаюцца ў шыбу,
Неяк апантанна скардзяцца на лёс:
Не знайшлі ў нябёсах залатую рыбу —
Тую, што калісьці бачылі ў мароз
Родныя сястрычкі, крохкія сняжынкі,
Што паснулі ў зімку пад маім акном...
 — Ды навошта кропелькам залатая рыбка?
 — Здзейсніць мару нашую пра гасцінны дом.
Вечна беспрытульныя, мы ляцім скрозь прыцемкі.
Стукаемся ў шыбіны, падаем на дол.
Прысвячаюць вершы нам нават злыя крытыкі,
Толькі ўсё адно ніхто не пакліча ў дом!
Расчыніла вокны я, адхіліла кветкі,
Працягнула дожджыку цёплую далонь:
 — Не крыўдуй! Заходзь ужо ў госці да паэткі.
Запрашаю шчыра ў свой найпрыгожы сон!