Я навчився зупиняти
сон, де біль стає нестерпним.
Де не витримає навіть
той, хто все перетерпів.
Зупинив – і юний місяць
наді мною вічним серпнем.
Замість снів поганих краще
буде серця вовчий спів.
Виє серце, не вгамую,
на холодне зимне небо.
Губи слово пригадали –
зле, безжалісне, нічне.
Значить, я хотів те слово,
значить, в злому є потреба.
Слово зле уголос – краще
злого сну, що гриз мене.
Та, на щастя, не панує
підлий сон, той сон ворожий.
А коли і завітає,
я впізнаю, прожену.
Сон навчився зупиняти.
Зупиню біду, я зможу.
І навчуся
викликати уві сни
тебе
одну...
Я навчився зупиняти сон, де бiль...
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116111301157
Свидетельство о публикации №116111301157
Рецензии