Згустком пристрасті - клей на розлогій вишні.
Навесні ще цвіла, та розплодитись не вийшло.
Вітер пестив гілки, чесав, та вони всихають,
А душа, як на диво чи гріх,- молода, кохає.
Хоче жити і жити, сонцю щодня радіти,
Відпустить пелюстки в ластів'їний політ - летіти.
Під звабливим теплим дощем оголити віти...
-Ой, щось лоскотно,- тицяє в клей маля, - зашарілась, тут діти.
Вишня
© Copyright: Ольга Колодуб, 2016
Свидетельство о публикации №116111311065
Свидетельство о публикации №116111311065
Рецензии
