Метiль
Заблискотіло,знову блискотіло.
Летіло,падало до моїх ніг...
Принадливо з загадкою шуміло.
Лягло.Затихло. Біла акварель...
Малюй на ній,благай колір картатий.
Сховалася зимова цитадель...
На сонці завтра стане вигравати.
Сьогодні ж в вечір путь новий веде.
Сніжинки кружать,застеляють очі.
І щічки...рум'яніючі дівочі,
Мов заклик! Святкувать! Метіль кладе.
(Понкратова.О.В.)
Свидетельство о публикации №116111310793