Наречена

1)Колись тебе я в саду зустріла і покохала відразу тебе.
Поруч з тобою була несміла-не розуміла в ту мить себе.
Я закохалася до нестями,мої думки ти заполонив.
Своїми світлими кучерями мене вкохав й до себе манив.(2р)
2)А моє серце й моя свідомість не уявляли тепер життя
Без тебе,милого,а натомість кохав ти іншу безпам`ятя.
Навіщо врода мені без тебе,немов калини мій пишний цвіт?-
І не вгамую тепер я себе й мені немилий без тебе світ.(2р)
3)А твоє серце вогнем палає-кохаєш дівчину своїх мрій.
Й любов до неї не згасає-вона здійсниця твоїх надій.
Чому ж тебе я тоді зустріла,коли весілля вашого час,
Чого собі я не пояснила,що ця поема лише про вас?(2р)
4)Я не прийду тебе привітати,з щасливим і врочистим днем.
Й не стану я тобі докучати -втомую біль алкоголем.
Вже наречена твоя в убранні й під олтарем свічку ти трима.
Я ж- вічна мрійниця,наче в сні,тебе в уяві обійма.