Володимир Висоцький Гостювання Музи, або Пiсенька

Володимир Висоцький «Гостювання Музи, або Пісенька плагіатора»
(переклад Володимира Туленка)

Як триста тон тротилу підірвало, -
В мені заряд нетворчий, прояв зла:
У мене нині Муза гостювала, -
Посиділа недовго, та й пішла!

Пішла вона, бо виглядає дико –
Не маю права скиглити в цей час, -
Ви уявіть: ніч… Муза … в чоловіка! –
Що ж вигадають люди вже про нас?

Як мені прикро це, як ріже око!
Підтвердять люди: ось такі діла –
Годинами сиділа Муза в Блока,
А в Пушкіна – то взагалі жила.

Мерщій побіг до столу в цю хвилину,
Та господи, де ділись рими всі?
Пішли натхненя та пішла дівчина,
Й «троячка»… щоб поїхать на таксі.

Весь в люті, наче метеор по хаті
Я метушусь, та й Музу сполошив!
До іншого пішла, спонсорувати,
Оскільки я її не пригостив!

Торт здоровенний, у свічках всіляких,
Увесь засох, я теж - вже якось так…
З сусідами допив, ті ж скотиняки
Глушили Музин дорогий коньяк! 

Пройшли роки… як люди в чорнім списку, -
Забуте все, як не було цього.
Вона пішла тихенько – по-англійськи,
Залишивши лиш два рядки всього!

Прекрасно як! Я звісно – геній слова:
Бо це трімф, я – ближче до мети…
«Я пам"ятаю мить одну чудову,
Коли з’явилася переді мною Ти!» 


*****

Владимир Высоцкий «Посещение Музы, или Песенка плагиатора»

Я щас взорвусь, как триста тонн тротила, —
Во мне заряд нетворческого зла:
Меня сегодня Муза посетила, —
Немного посидела и ушла!

У ней имелись веские причины —
Я не имею права на нытье, —
Представьте: Муза… ночью… у мужчины! –
Бог весть что люди скажут про нее.

И все же мне досадно, одиноко:
Ведь эта Муза — люди подтвердят! –
Засиживалась сутками у Блока,
У Пушкина жила не выходя.

Я бросился к столу, весь нетерпенье,
Но — господи помилуй и спаси —
Она ушла, — исчезло вдохновенье
И — три рубля: должно быть, на такси.

Я в бешенстве мечусь, как зверь, по дому,
Но бог с ней, с Музой, — я ее простил.
Она ушла к кому-нибудь другому:
Я, видно, ее плохо угостил.

Огромный торт, утыканный свечами,
Засох от горя, да и я иссяк.
С соседями я допил, сволочами,
Для Музы предназначенный коньяк. …

Ушли года, как люди в черном списке, —
Все в прошлом, я зеваю от тоски.
Она ушла безмолвно, по-английски,
Но от нее остались две строки.

Вот две строки — я гений, прочь сомненья,
Даешь восторги, лавры и цветы:
«Я помню это чудное мгновенье,
Когда передо мной явилась ты»!