АлЕя тополина йде...

Алея тополина йде
До рідної хатини,
Де світло вулицю краде
Роками ночі, днини.

Як сніг кружля, старається
Стежину пух заносить.
Душа з відмінням знається
Дитиною вдовж просік.

Як і раніш невиннії.
Не в кланах є потреба.
Алея тополиная
Там велетні-дерева.

Двір не вгамовний, кинутий,
Гойдались височенно.
Квітник квітучий згинутий.
В минулому Сочельник.

Гра в козаки-розбійники,
З"їв  саєчки з  варенням.
Як школярИ-відмінники
Йшли у формі покоління.
     Стрибали, грали в класики,
     І на героях знались,
     Захоплювали класики
     На світлий шлях рівнялись.
Алея тополиная
І ще не знали хто ми.
Ах ночі горобинії,
Любові аксіоми.
     Як літаргічний сон і час.
     З минулим пам"ять – клопіт.
     Навчання вИховало нас,
     На досвід мали попит.
Алея тополиная
Від пристані, парому
Йшли коридори спільнії
Зпустілого вже дому.
     Згадали – зустрічали тут
     Батьки нас на порозі.
     Святому, рідному гнізду
    Ми кланятися взмозі.
Душа з відмінням  знається
Дитиною вдовж просік.
Як сніг кружля, старається
Стежину пух заносить.


                10.12.2015

Мой перевод  стих-я «Аллея тополиная».
Из моего 1-го сборника стихов «Раскрою зонт от многоточий» стр. 7