Ти, наче святий, ідеш по воді,
І море шепоче тобі – живи.
Можливо, як Мартін Іден
Ти волів би, долаючи простір,
Десь посередині літа
Розчинитись в смарагдовій млості.
Материк змінив би на острів,
Дикунів запросив на сніданок.
І знову би плив наосліп,
Вибившись з сил на ранок.
Ти волів би відчути, як тіло,
Наче жертву, хвилі приймають.
І з небом земля несміливо
Обрій далекий рівняють.
Але, наче праведник, йдеш по воді,
І море шепоче тобі – живи.
Ти, наче святий...
© Copyright: Стах Розсоха, 2016
Свидетельство о публикации №116110908127
Свидетельство о публикации №116110908127
Рецензии