Ти – моя невеличка причина лишатись живим.
І живим, і здоровим, і радісним, словом, собою.
Кожен в світі інакше живе, як живе із любов'ю.
Я на собі відчув, як то – істинам вчитись простим.
Серед істин простих, врешті-решт, кожен знайде свою.
Кожен знайде своє. Лиш шкода, що завжди – крізь страждання.
Але кожен, нарешті, повинен прийти до кохання.
Я – прийшов, і кохання губами тремтливими п'ю.
Ні краплинки не хочу розплескати в жадібну мить.
Я не знаю, не відаю, скільки мені – тих краплинок.
Час – злочинцем безжалісним – заздрісно штурхає в спину.
Але я – п'ю кохання твоє, і життя – не болить...
Ти - моя невеличка причина лишатись живим
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116110907906
Свидетельство о публикации №116110907906
Рецензии