По долонях... Елена Каминская7

                http://www.stihi.ru/2016/11/02/10504

Оригинал:


Хлопчиськом ти був раніше,
Проблеми завжди лякали.
Якісь пустували ніші,
«То й що», - ти казав зухвало, -

«Заповни сама, як треба.
А я відпочити хочу…»
Задер, ніби півень гребінь,
Свій норов, примружив очі…

Та час і без рук ламає,
Мужнів з кожним днем все більше…
Життя не здавалось раєм,
Бо в ньому була і біль ще,

І клопіт, і страх за рідних,
Безвихідь і безгрошів’я…
Згасала в очах солідність,
Зникало і пустослів’я…

Мужчина – не просто слово –
Людина, яка щось варта,
В якої не випадково
В руках із тузів всі карти.

Підтримкою став, надійним.
І друг, й чоловік, й коханець.
Не плачеш навзрид, а дієш:
Чи втримає хто  цвяхами?!

В тобі відбулися зміни,
Спить іній на чорних скронях…
У дуже важкі хвилини
Я йду по твоїх долонях…


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Ты был пацанёнком раньше,
Проблемы грозили кризом.
Мерещились всюду раны…
«И что ж?!» – прозвучал твой вызов.

«Заполни сама потребы,
Хочу отдохнуть я, впрочем…»
Задрал по-петушьи гребень,
Прикрыл от решений очи…

Но время без рук ломает,
Ты рос и мужал с годами.
Да, жизнь не казалась раем:
Нам боли  в ней больше дали…

И страх за родных, и будни
С безденежьем – не с любовью…
Не стал  ты бесплодным трутнем,
Исчезло и пустословье…

Мужчина – не просто слово –
Бессменность особой вахты.
И в ней не случайно снова
Опять на кону все карты.

Поддержкою стал надёжной,
Любовник и муж…друзья мы
В союзе с тобою сложном…
Удержит ли кто гвоздями?!..

… А ты изменился будто:
Лёг иней тебе на скрони*…
В грозящие нам минуты
Иду по твоим ладоням.


* - виски'(с укр.)