Побігла стежка геть від мене,
Ні, несумую, нехай так,
Все навколо так зелене,
І соловей співа в кущах,
Шафрані яблука схилились,
Чаклунством кличуть підійти,
Як таємницєю відкрились,
Бажають щоб змогла знайти.
В білу лободу сідаю,
Непоспішаю на шляху,
Сьогодні юність проводжаю.
І іншу маю вже мету.
Може десь ось там за тисяч миль,
Від когось також побігла стежка,
Також яблонька схилилась до землі,
І до себе зазиває як ворожка.
Може схожий світ його на мій,
Також як і я надію гріє,
Але він кращий аніж я бо він св*ятий,
Бо від нього добротою віє.
Поб гла стежка геть в д мене
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116110606584
Свидетельство о публикации №116110606584
Рецензии