Звичайна і буденна ніч,
Так темно-темно за порогом.
За рогом,ледве чути клич...
Щасливо! До надії! З Богом!
В молитві знову нахилюсь,
Скупа сльоза збіжить щокою.
Солона,котиться з лихвою...
А я на тебе задивлюсь.
Нехай здалеку,та до скону...
Молюсь,вдивляючись в ікону.
Живого рідного тепла...
Щоб віра в тебе лиш жила.
Й в кохання віра в серці мому.
Що коїться знедавна в ньому?
Що бачиться у ньому нині...
Неначе сплю я в домовині...
ЗА НЕЮ Ж ЧЕРГА НЕ МАЛА.
ТА НІ... ЗАСНУЛА ЗНОВ В ПОЛИНІ.
(Понкратова.О.В.)
Звичайна
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116110612593
Свидетельство о публикации №116110612593
Рецензии