Протилежність
(Сонет)
Зійшов герой завчасно в небуття.
Вітчизні – горе і родині – горе.
А ворогу додалося життя,
як скреслих вод в час половоддя морю.
Однак його прожити до пуття
не міг щасливець із сумлінням чорним.
В липкий клубок сплелися почуття
в душі холодній, злісній і потворній.
І суд Господній все-таки настав
йому, що облисів і став беззубим.
Марш похоронний відіграли труби
і свіжий горб на цвинтарі постав.
Герой тим часом, що зорею став,
іменням служить Батьківщині любій.
–––––
©Анатолій Загравенко.
Противоположность
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116110501812
Свидетельство о публикации №116110501812
Рецензии