Жалей судью ты своего,
Грехи тяжелые прости,
Ведь человек он, как и ты:
Жена и дети у него.
Им нужно денежку добыть
И-правду никуда не деть-
С дерьма собачьего суметь
Госпреступление слепить.
Хотел бы в шкуре той ты быть?
Горб, совесть гнуть в дугу дабы?
Собачий рок! Раскинь рассудком
И не топчи ты грязь в болото
Жалей судью с его работой,
Как мы жалеем проститутку.
Жалісний сонет
Умій суддю свого жаліти,
Тяжкі гріхи йому прости,
Та ж він людина, як і ти:
У нього дома жінки, діти,
Їм треба грошей принести,
І треба - ніде правди діти -
З лайна собачого зуміти
Державний злочин довести.
Хотів би ти в тій шкурі бути?
В дугу свій горб і совість гнути?
Собача доля! Зрозумій
І не топчи багно в болото.
Жалій суддю свого достоту,
Як ми жаліємо повій.
Иван Светличный. Жалостный сонет. пер. с ua
© Copyright: Андреа Дженнифер Олайя, 2016
Свидетельство о публикации №116110404164
Свидетельство о публикации №116110404164
Рецензии