Я ненавиджу миті відчаю,
Що підкралися несподівано.
Тих, що гірші од мачух і вітчимів.
Тих, що штурхають нас розгнівано.
Знаю – мить, знаю – все відновиться.
Але швидко душа подряпана.
І душа у відчаї молиться,
Бо безвихіддю геть заляпана.
Губи відчаю вкрив долонею –
І ніхто не почув, що боляче...
Відчай вилікую безсоннями –
пишу вірші, а вірші – сонячні...
Я ненавиджу митi вiдчаю
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116110401262
Свидетельство о публикации №116110401262
Рецензии