На перехрести зоряных дориг
В твоїх очах я спокiй загубила.
О, як тебе натхненно я любила,
А ти пiшов, лиш випав перший снiг.
На перехрестi наших почуттiв
Свою любов я прирекла до страти:
Нама провини, бiльшої вiд зради,
I що менi в твоєму каяттi?
На перехорестi спогадiв i снiв
Мою бентежну душу розiп’ято…
Мiй любий, тож її заклято
Палати в цьому вiчному вогнi.
Свидетельство о публикации №116110209164