Монотонний монолог в Душі,на дні
Все про щось нашіптує мені...
Він про щастя, що бринить здаля,
Про туман, що дарить нам земля,
Про любов, що снилася вночі,
Та про шлях до серця, про ключі
Що тобі відкрили водограй
Почуттів людських та неба край.
Він про втому, що в моїх очах,
Про журбу, що на твоїх плечах,
Про розчарування, про печаль,
Про сльозу, що чиста, мов кришталь.
Монотонний монолог в Душі на дні
З глибини нагадує мені,
Що зоря любові не зійшла,
Що розлука поміж нас пройшла...
Монолог
© Copyright: Ирина Белая 6, 2016
Свидетельство о публикации №116110104697
Свидетельство о публикации №116110104697
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.