Чого чекаю я від тебе,
Кохання? Розуму… слова?
Коли тобі мовчати треба,
Та ти, чомусь, чуття хова.
Ти, то мовчиш, мов у безодню
Кидаю я слова-каміння.
То кажеш, що сьогодні згодна
Тримати кам’яне склепіння.
Що нависає мов навала,
Що давить подумки мої.
То забігаєш… то відстала,
То дні даруєш… не свої.
Ти віддаєш, не те що брала,
Вже не потрібно, час пройшов.
Ти почуттів мої не знала,
Ти відштовхнула, як прийшов.
Та що ж шукаю я з тобою,
Кохання?… То примара часу.
Ти стала, для мене, бідою
Але з роками,… не відразу.
Чомусь тебе забудь не в змозі
Та ще ярять ті рани грудях.
Я бачив постать при дорозі,
Тебе шукаю я... у людях.
Торкаюсь тіні серед ночі.
Вдивляюсь в очі незнайомі
Я пам’ятаю серця клоччя,
Слова написані на спомин.
Чого чекаю я від тебе
Кохання? Розуму… слова?
Коли тобі мовчати треба,
Та ти чомусь чуття хова.
Чого чекаю я вiд тебе
© Copyright: Александр Бирзула, 2016
Свидетельство о публикации №116103105223
Свидетельство о публикации №116103105223
Рецензии