Стоїть береза, гілля опустила,
Про що задумалась? І де її рідня?
Може про те, як блискавка згубила
Сусіда клена, що захищав щодня.
Днем літнім захищав її від спеки,
Закривши листям той потік жари,
Проміння сонця, хоч було далеко
Гуляло тут до пізньої пори.
І від вітрів, які несла всім осінь,
Зриваючи листочки навмання,
Він закривав своїм гіллям широким,
Плекав її, милуючись щодня.
Вночі, коли вона не засинала,
Він колискової її співав,
Листям своїм, яке тихо шептало
Ночі спокійної завжли бажав.
І ось стоїть одна на самотині,
Друга тепер у неї вже нема...
І жаль бере, в таку красиву днину,
Вона одна, самотня і сумна.її
СтоIть береза
© Copyright: Нина Лукьяненко, 2016
Свидетельство о публикации №116102900249
Свидетельство о публикации №116102900249
Рецензии