Чи бувало таке колись з вами,
Що ви в людях когось впізнавали?
Що в очах чиїхсь повних печалі,
Ви немов би свою помічали?
Ви вуста зустрічали і очі,
Що мов схожі були і не схожі,
На ті рідні, які ви кохали,
І життя все одні їх шукали?
Ви кохали? Скажіть, ви кохали?
Так, щоб розум неначе втрачали,
Так, щоб серце кричати хотіло,
І тремтіло від спогадів тіло?
Ви чекали когось до світанку,
Чи у снах, чи в звичайнім житті,
Чи благали не йти, доостанку,
Як від вас захотіли піти?
Якщо раптом це все вам знайомо,
Як любов ви забути змогли?
Як свої лікували ви рани?
І зруйновані мрії свої?
Бо ж не можу ніяк я забути,
Й коли бачу когось раптом я,
В кого мов би такі ж самі очі,
Серце знову болить і душа.
Ви кохали?
© Copyright: Лорелин Фотис, 2016
Свидетельство о публикации №116102706568
Свидетельство о публикации №116102706568
Рецензии