Мене в холод кидає від думки,
І мороз обіймає все тіло,
Коли очі твої я згадаю,
І ту мить, коли їх полюбив я.
Такі карі й безмежно красиві,
Мов веселі, а наче й сумні,
Твої очі найбільше любив я,
І віддав би за них все в житті.
Посміхалася ти, тільки очі,
Відкривали всю правду мені,
Коли сумно було тобі, може,
А можливо, здавалось.. Та ж ні.
Таких карих й безмежно красивих,
Я в житті більше не зустрічав,
Як же палко я серцем любив їх,
Як шалено тебе я кохав...
Карие глаза, глаза карие
© Copyright: Лорелин Фотис, 2016
Свидетельство о публикации №116102706504
Свидетельство о публикации №116102706504
Рецензии