Часу нема, все в небуття,
Майбутнє примарне, бо то є мить.
Вічності знак, а час то вода,
Мозаїчна мить, невтримне життя.
Мить відчуття, невтримний порив,
Феєричний порив, спогадів час.
Час то потік, бурхлива ріка,
Заручники миті, шукаєм буття.
Ми є ті хто є, вічності пил,
І в душах живе, спогад про мить,
Вибух емоцій, значить живем,
Страждаючи вірим, що все повернем.
Світанок дарує надію на мить,
Ту не забутню, спогадів стовп.
Минуле вернути не в змозі, повір,
Любить, Поважати минуле ми зможем.
Кохання чи біль, ми живі, ми є час,
Кожний собі обирає, ту мить,
Що зарубцюється в серці, в душі,
Загартовані часом, несем крізь життя!
Жити з душею, від душі почуття,
Свято повірить чи ошуканим буть,
Відсутня різниця, бо то лише мить,
Мить то життя, і ми будемо жить…
ЧАС МИТЬ
© Copyright: Александр Герасимчук, 2016
Свидетельство о публикации №116102600700
Свидетельство о публикации №116102600700
Рецензии