Вона комусь незрозуміла,
Тендітна, вишукана, чарівна,
Повинна бути крижана,
А не такою, як хотіла б.
І погляд її зовні так спокійний
Заповнює весь простір у ночі.
І подумками лине непокірний
Слід пам’яті, як марево у сні.
А очі наливаються водою,
Немає сили стримати свій біль.
Тремтить все тіло сповнене тоскою –
Знівечене життя не водевіль!
Непонятная
© Copyright: Катарина Вильяма Шекспира, 2016
Свидетельство о публикации №116102605609
Свидетельство о публикации №116102605609
Рецензии