А в роще берёзовой - рай... И. Коваленко

"Ходімо в березовий гай..."

Ходімо в березовий гай,
Що там он шумить таємниче
І манить, і вабить, і кличе,
Як дивний невиданий край,
Ходімо в березовий гай.

Вони, як кохані дівчата,
Стоять на зеленій траві,
Зелені, шумливі, нові,
На білих своїх ноженятах.
Стоять, як кохані дівчата.

Я ніжно тебе поцілую
Під ніжний березовий шум,
Розвію некликаний сум
І тугу твою весняную.
Я ніжно тебе поцілую.

Вони заговорять до тебе,
Вони нас давно вже чекають,
Вони в своїм серці ховають
І сонце, і щастя, і небо –
Вони їх ховають для тебе.

Я знову тобі розкажу
Про ніжність шумливо безкраю,
Про те, як тебе я кохаю,
Про те, як тебе бережу
Я знову тобі розкажу.

Берези нам будуть шуміть,
Листом шепотіти грайливо,
Вітрець налетить гомінливо,
Побачить – і зникне за мить.
Берези нам будуть шуміть...
---------------------------------
«А в роще берёзовой – рай…» И.Е.Коваленко

А в роще берёзовой – рай,
Там ветер душистый летает,
Он манит, влечёт, зазывает –
Там дивный невиданный край.
Да, в роще берёзовой – рай.

Берёзки, как сердца зазнобы,
Стоят на зелёной траве,
И ветер у них в голове,
И ножки белеют в чащобах.
Берёзки, как сердца зазнобы.

Я нежно тебя поцелую
Под нежный берёзовый шум,
Развею печаль твоих дум
И вешнюю грусть голубую.
Я нежно тебя поцелую.

Они тебе скажут склонённо,
Что нас уже долго искали
И в сердце своём задержали
И солнце, и счастье влюблённых –
Они это держат склонённо.

Я снова тебе растолкую
Про нежность и ласку без края,
Про то, как люблю я, родная,
Про то, как в разлуке тоскую,
Я снова тебе растолкую.

Берёзы нам будут шуметь,
Листами шептаться игриво,
Зефир налетит говорливо,
Захочет на миг замереть.
Берёзы нам будут шуметь…

(23.10.2016)