Вiтер

Над ромашковим, тай полем,
вітер з хмарками гуляє.
То прикинеться він кволим;
шквальним, враз, дощем проймає;
То вербичок на узліссі
вітер шарпає за коси;
то пір'їнку смика в стрісі.
Як атлет ганяє кроси.
Вітре буйний, зупинися,
бистрий ти- лети поволі,
над красою не глумися,
в спокої лиши тополі.
Так безжально рвеш їм віття,
викорчовуєш з корінням.
Крутиш он голівки квітам.
Не чванися цим ти вмінням.


Рецензии