"Перечекати дощ, перечекати,
Передощить до самозабуття.
І знову необачно закохатись,
І думати, що це – на все життя."
(Галина Тарасюк)
Перечекати... Сонечко заграє
В зеленім сяйві, в полум’ї цвітінь...
І знаєш, що в житті так не буває:
Трепетна радість й тиші голубінь.
І захід сонця багрянисто-чистий
В думках тривожить, шаленіє знов,
І спогад – тихий, радісний, барвистий
Тремтить, хвилює й жде... Любов
Була чи ні? А, може, й не буває,
А тільки казка, загадка дзвінка...
І тільки сонце яскравіше сяє,
І ждеш чогось до скону, до дзвінка...
***
© Copyright: Елена Гешко, 2016
Свидетельство о публикации №116102208757
Свидетельство о публикации №116102208757
Рецензии