Так холодно буває в самоті,
Що хочеться кричати вдалечінь,
Зникнути десь у небутті,
Втекти, заховатись у тінь...
Закарбувати миті хороші,
Та згадати ненароком,
Щоб стали вони найсолодші,
Та у житті новим кроком...
І я перегорну сторінку буття,
По-новому себе прочитаю,
Викину з душі все сміття,
І у нове життя стрімко рушаю!
Сюжет намалюю щасливий,
Історію уквітчану барвами,
Happy end став можливий,
Доповнений митями гарними!
Тепер я не зупинюсь у житті,
І кожний мій день це казка,
Бо справжнє щастя- у простоті,
А все муляжне просто поразка!
Щастя- це просто!
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116102204872
Свидетельство о публикации №116102204872
Рецензии