Ми на землi, всього лиш, гостi...

Наталья Кислощук

У кожного своя мораль...своя і правда...
Судити інших не берусь: не маю права...
Накрила душу, наче сніг, лавина болю...
Я суміш з щастя і біди, напилась в вволю...

Зриває вітер жовтий лист...тьм"яніє небо...
За тим, що було і пройшло - жаліть не треба...
Озера виплаканих сліз, що краплі в морі...
Горіти вічно не данО...згасають й зорі...

Із уст зірветься і замре крик журавлиний
І перша паморозь впаде на кущ калини...
Склюють калину снігірі...склюють калину...
Колючі вІтри і дощі зігнуть людину...

Чи варто було так страждать й повільно в"януть?
Як молодість твоя й краса безслідно кануть...
Тож... посміхнися небесам... сльозинки витри...
Не плач за тим, чого нема...хай плачуть вітри...

Ти з неминучістю змирись...змирись, Людино,
Що хтось рахує в небесах твої години...
Мить, затремтівши, в крик злетить(як на погості)
Людино, знай: ми на землі, всього лиш,гості!!!

Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении

Другие произведения автора Наталья Кислощук

Рецензии

Написать рецензию

исправьте в последней строке: ми на землі
странно,но у меня впечатление,что я где-то уже встречал раньше в стихах строку
"Мы на земле всего лишь гости". приглашаю Вас на другую мою страницу Серж Конфон 2
на переводы с украинского

Серж Конфон 3 29.06.2018 00:40 • Заявить о нарушении

+ добавить замечания

На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.

Написать рецензию Написать личное сообщение Другие произведения автора Наталья Кислощук