Герои нации

Герої  нації

Військових база під обстрілом,
Її  накрили «ГРАДів» стріли.
Загибло хлопців там чимало,
Бійців десятків враз не стало…

Про те знайомий повідомив.
Як стихло, він ішов додому
Повз базу до своєї хати.
Покликали допомагати.

Жах такий бачить нема сили:
Солдатів «ГРАДи» покосили.
Загиблих там тіла грузили,
Та геть за базу вивозили…               

Бійці поранені  стогнали,
Життя залишити благали.
Але їх «праві» добивали,
Отак рішуче «лікували»!

Загиблі ті повинні в чому?
Тіла ж відправили б додому.
Поранених – полікували.
Вони б іще на ноги стали!

Та «праві» впевнені, що праві!
Своїх бійців вбивати вправі?
За що з бійців таке знущання?
Не заслужили лікування?
Тож хлопці не чужі – свої,
Сини Вкраїни молоді!

З загиблими їх покидали,
В канаві  поруч закопали…

Дали багато «правим» волі,
Тепер від них зазнали болі.
Як ті  розбещені ковбої
Оті  українські  «герої»!

Не йшли попереду в атаку –
В тилу ховали свою …..
Тим, хто в боях за «рідну» гинув
Погрожували зброєй в спину.

На серці  у народу рана –
Яка героям справжнім шана?
Лунає: «Україні – слава»!
Навіщо їй та прикра слава?

Отой знайомий – патріот.
Він – за український народ!
Він – співчувальник Україні.
Які ж її  «герої» нині?

Його свідомість бунтувала.
Та вигукнув: «героям – слава»!
Бо бачив, на що здатні  «праві» -
Не опинитись щоб в канаві!

Події, звісно, ті  сумні,
Про них не повідомлять СМІ,
І не розкажуть правди нам…
Що ж скажуть в відповідь батькам?..
                09. 14р.