Мій ніжний бузковий ангеле,
Досить уже сувувати,
І серце своє чимале,
Від всіх на світі ховати!
Нехай закінчиться все,
Біль, образи, скажений цей сум,
І на вустах усмішка зацвіте,
Торкаючись заплаканих струн...
Те що погасло в душі-
Назавжди нехай повернеться,
А ті грішні, ранимі вірші,
Хай оживуть, і життя сколихнеться.
Нехай диво зірве весь світ
І мрії почетуть гірською річкою,
Я закладу у сутінки динаміт,
Залишившись згадкою вічною...
І все солодке й нежданне,
Прийде у мою зачаровану казку,
Стане вічним й бажаним,
А біль прийме свою поразку...
Я забуду про бiль...
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116102003904
Свидетельство о публикации №116102003904
Рецензии