Метаф зика б ограф

Він із тих чоловіків, для яких кожна наступна жінка – трофей, сходинка на новий щабель власного его, панацея від самотності. Його життя – пекельні лови в суміші вина і крові, – дешева калька оперет. Кожній Він лишав таємничий знак, заманюючи жертву будь-якою ціною у своє лігво. А вони велися й сподівалися на диво-зустріч із грядущим Платоном, котрий прискіпливо затонує їхні свідчення про загибель Атлантиди.
Його душевний стан можна було порівняти з ріками, що зустрічаються в одному руслі, утворюючи коловорот, у якому він жив і вмирав одночасно. Найменше йому кортіло штучності й неприродності, котрі домінували в кожній жінці, із якою фліртував. Надто запрограмовані, надто передбачені. Він шукав гідну партію й переконував себе: рана знайде свій бинт.
Вона грала на чорному роялі в кутку кафе. Її пальці ніжно торкалися клавіш – і ті кожного разу видавали нові звуки. Останнім часом її музика непокоїла його все більше своїм внутрішнім станом. Мелодія, як і завжди, виймала душу, але вже не повертала її на місце. Коли дівчина виходила на коду, здавалося, що й сама не знала, чи хоче повернутися.
Жінки конвеєром проходили повз його оціночний погляд, але жодна не зачіпала, крім Неї. Недосяжна і контроверсійний. Інь і Янь. Біла і чорний. Іноді йому здавалося, що він мічений метафізичним перстом долі. Його поява на світ – прямий натяк на невідворотність випробувань. Адже мить його першого крику – день мучеників Маккавеїв.
Що криється за тими випробами? Скільки ще доведеться пережити? В ім’я чого чи кого ці страждання? Невже він так і не знайде своє кохання, продовжуючи ходити колами міста, де замість повітря – гелій? Питання до астрологів, екстрасенсів, складачів та упорядників гороскопів. Питання складне, не сперечаюся. Та коли ж Він, нарешті, з ТІЄЮ зустріне весну, не підкажете?