З якого ребра,скажи, те мене створив,
Вона тепер твоя Єва, то веди її на причал.
Ти ж дивився як наш райський сад горів,
Дивився й мовчав.
Скільки в тебе таких як я, як вона,
Скільки так же ребер.
Вбиваєш потроху, їж мене без вина,
Душу на клапті рвеш наче Цербер.
Ти не Адам, а Люцифер во плоті
З янгольских губ- поцілуй з гіркотою безумств.
Хто ж наступна, що на останній ноті
Прийде з тобою на причал самогубств.
Эва
© Copyright: За Гранью Чувств, 2016
Свидетельство о публикации №116101904870
Свидетельство о публикации №116101904870
Рецензии
