* * *
Всі тавровані герці, всі матриці ратних звитяг
полоскочуть століття, махнувши на згадку рукою…
Промайне за вікном візерунком осіннім життя,
а Славко все ніяк не захоче «здаватись без бою»*.
Будуть бити міста у далеку загарбницьку ніч
і на затишок вікон злетиться небесна еліта…
На тверезім столі самота розіп’є могорич
з сивим смутком за те, щоб тримала кордон оковита.
Буде збитий літак проклинати команду «вогонь!»,
а жилавий Донбас – в небо зиркати шахтами степу…
Проженуть порожняк мозолі почорнілих долонь
і сконає (нехай!) розцяцькована хижа халепа.
До Одвічної Книги формальний запишуть рядок,
щоб закрити питання на зламі квартального звіту…
Всі невизнані кулі, прибиті щити перемог,
завше вірна собі, переплавить Історія в вітер.
* - рядок з пісні «Без бою» «Океана Ельзи», солістом якої є С. Вакарчук.
Всi таврованi герцi, всi матрицi ратних звитяг
© Copyright: Александр Лысак, 2016
Свидетельство о публикации №116101900467
Свидетельство о публикации №116101900467
Рецензии
