Друже знай: Ми – не раби,
Не блазні Європи,
Доля краща в світі є
Ніж гріти окопи.
Діти наші хай ростуть
Не ярмо носити.
Досить скиглить та грошей
В Європі просити.
Вільні ми, то нас «пани»
Загнали в неволю.
Як коня, та не дають
Вирватись на волю.
Батогом та пряником,
Немає вже духу.
У віки б не бачити
Країни розруху.
В злиднях люд живе, пани
Нагуляли жиру.
Розіп’яти вже є час
Вітчизни транжиру.
Пробачаюсь слово це
З російської мови.
Так без неї не бува
Вдалої розмови.
Нам тай мову цю не знать,
Це коріння наше.
Не ділити все навпіл,
Де наше де ваше.
Разом подолаємо
Злидні та розруху.
Однієї крові ми,
Слов’янського духу.
Не потрібно нам грошей,
Європи подачки.
Зупинити треба вже
Інфляції скачки.
В нас достатньо усього,
Треба лише вдачі,
Підвестися із колін,
Не битись в розпачі.
16.10.2016
Транжира – в українській мові марнотрат
***
© Copyright: Татьяна Гайдидей-Довбня, 2016
Свидетельство о публикации №116101807290
Свидетельство о публикации №116101807290
Рецензии