Вина? А може терпко згуби?

Вина? А може терпкої згуби?
Пісень пянких ,слова люби
Промов  солодких як меду?
Може забуття , віра в прикмету...
Може недостоєн твого кохання?
Може полумяне небо, зірок чекання,
Може Аврора, не дасть світла
Така добра і така привітна,
Може я помандрую в Чуматський шлях?
Десь далеко , а може крах,
І я падаю у прірву , мчу по горах,
А потім жадаючи дістати зорю
Щось міфічне, далеке горю,
Потім спитаю у Богів знову
У міфічного  Авалону крову,
Потім , любов, прощення ,
Забуття  щире одкровення,
Виклик Богам, твори Гомера,
На шляху міфічна темна химера,
Жага потаємного знання,
Як ліки від магії кохання ,
Пошук амброзії Богині,
Меч Артура, Кубок Граалю,
Я заблукав між світами в долині,
Прошу захисту, струни арфи ломаю,
Потім одкровення, звязок з Богами,
Боги нарешті почули!
В дарунок істина, не описать словами.
Усе ціниться не так, любов ,
Істина ,життя, жага слави,
Тепер знаю набагато більше,
Міфічні Боги реальність,
Не ті яких чекав але вдячність.
Та в тобі щось міфічне, темне бажане, тортура
Неначе я полинув в часи Артура,
Ох тоді любов цінилась більше,
І міфи реальний корінь , любить сильніше,
Відвага, гадання на зорях,
Нектар , вино міцніше,
Одним поглядом причарувать,
Світле любить темне,
Ідеальна любов напевне,
Тисяча років, а історія вічна,
Жага любові подібна взаємна, одвічна,
Провидиця, скаже долю,
Всеодно виклик горю...
Вічна боротьба, наказувать морю,
Вогонь замовлять служить герою,
Жадать любові , магії у слові...
Ти з інших часів, із міфів ти ,
Пройти часи тебе любити