Я з ншо епохи

Я з іншої епохи,
Себе я пізнаю потрохи,
Я магію строфи і слова заклиння
Так хочу будувати це єднання
Побудувати щось нове, і незвичайне
Говорить нове , а не  прощальне
В епосі цій немає місця, відчайдушного,
Це вік міста темного і душного…
Вік цінностей забутих і порожніх,
Вік покинутих подорожніх,
Століття темне і забуте,
Кохання кинуте комуто…
Вік темряви сердець,
Бога забутого навіки
А почуття це зімкнені повіки..
Всі цінності утоплені в колодязь,
А замість істини суцільна грязь…
Епоха приходить з приходом пророка,
А істина після життєвого урока…
Ганебне століття бруду й гріхів
Століття пороху а не злаків,
Століття факелів і маршів,
Сучасність позабутих віршів…
Де не ідея , а кишені,
Де водяться не леви а олені,
В епосі цій нема поету місця,
Якби попасти в інше століття
Час революцій , не лахміття
Розквіт держав, золота різноманіття,
Турніри , правителів палаци,
І лідер справжній , а не гримаси,
Корона на главі, меч в руці
І справедливість на лиці..
Століття легенд, і міфів
Скарбів кохання , грифів…
Століття магії  строфи чарівної
Сили пророків неймовірної
Провидців і поетів як Мішель,
Строфа немов магічний грифель,
Кохання  як цінність незабутня,
І віра в серці все таки могутня