Кохання прадавн боги

Готувати поля для засіву
Молити богів про врожай,
Сіяти зерно, пряності, трави
Уповати на милість богині
Піднести дари Артеміді
Просити у неї плодів
Що земля так дарує натхненно..
Просить щоб сади дарували плоди
В Посейдона просить
щоб ласкавими стали води..
І дощі омивали врожай…
А вночі мандрувати до Гекати
Богині магії могутнього чаклунства…
Просити про кохання й забуття…
Або любов або уповільнити серця биття…
Потім піти до самого Гефеста,
Промову говорить як творить маніфеста..
Щоб меча він кував із найкращої сталі
Потім взявши в руки зброю до бою
Яблуко розбрату цінне і безцінь водночас
Подарувати Афродиті, завоювати любов
Піти з мечем боротись за кохання,
Здобути на заздрість всім богам,
Не схилитись на зло ворогам…
Підіймати кубки із вином во імя Діоніса
Вино п'янить, немов життя завіса...
Піти в майбутнє час не проти нас…
Великий урожай і яблуневий спас…
І вже нема отих богів, і пантеонів вже нема…
Та є любов, що ожила тоді і зараз ще жива,
Попереду жнива, і серце стомлене і темне
Як я люблю чи ти згадаєш ще про мене…
І я між пантеонів, тронів і химер,
Поміж горами радості і тьми чекаю нової зими
Що охолодить почуття, замерзне радість і тривога…
Може тоді я зрозумію чому не украв тебе у Бога
Для мене радше ти свята, свята як роси в стоголосі
Немов зоря, немов Аврора, мов діаманти в небі
Неначе ківш сплетений з зірок..
Я хочу зробить свій перший крок
у вічність сплетену намистом,
та ти далека, десь в зірках,
Мій перший крок одвічний крах…
Піти до друїдів, шукати рятунок в природи,
Пізнати їхні таємниці,
Дізнатись що живемо в трьох світах,
Одвічне горе, й радість та безмежна,
А третій світ це той в якому ми живемо…
Кожна рослина, дерево і цвіт
Це цілий світ що серед нас,
Який любити ми повинні..
Якщо всі трави мають душу,
І дерево якому сотня літ,
То значить і людина
Це істина це фенікса політ…
Живемо в різних ми світах,
у паралелях недосяжних …
Де ти цариця весняна,
а я блукаю наче в хмарах
Бажаючи твоєї паралелі досягти….