Отак сховаєшся у мушлю
("Мій дім - завжди там, де я є"),
І як мовчать себе не змушуй,
Життя провадить знов своє.
І стусанами, стусанами
До прірви пхне тебе: "Лети!"
І мушля сиплеться друзками...
("Мій дім - завжди там, де є ти")
Все, що крилате, хай літає!
Все, що є світлим, світить хай!
Й, хоча біль досі не вщухає,
Все ближче - Вирій, й горю край.
Тож, най уламки мушлі тануть,
Немов осінній перший лід.
Веселка доти не повстане,
Допоки не почнеш політ.
15.10.16.
***
© Copyright: Наталка Змиивна, 2016
Свидетельство о публикации №116101711508
Свидетельство о публикации №116101711508
Рецензии