Відлуння стихає,
Стихають печалі.
Мої намагнічені мантри
Твої обіцянки,
Поринуті у запротолені далі.
Вино, доторки, теплі слова.
Біль, наркотики, докори, домисли.
Хоч знаєш, як мене нудить?
Болить голова.
Ти глаукома моїх очей.
Я вже не бачу нічого майже,
Ще не сліпий, вже не святий
Я більш нічого не варта?
Та байдуже.
Ти мого серця пухлина,
Твої метастази без меж.
Колись ти була найрідніша людина.
Ти вже не сумуєш?
А знаєш, я теж.
метастази
© Copyright: Ольга Харченко 2, 2016
Свидетельство о публикации №116101711450
Свидетельство о публикации №116101711450
Рецензии