Час мов вода, пливе, стікає,
Вона назавжди від'їжджає.
Навколо — залишки золи,
це те, що ми не зберегли.
І тої тіні вже немає,
яка лише тебе чекає.
Я би змінив це залюбки,
Та доля сплутала стежки.
Дощ стукотить в моє вікно,
Яке печальне все одно.
Здається, час пришвидшив хід,
Пробігши всі сто тисяч бід.
Мов не один вже рік минув,
Та ти нічого не забув.
Вже нові люди є навкруг.
І хтось із них — майбутній друг.
Залишивши вантаж із бід,
Минуле проводжає вслід.
Олександр Шумаков
українською переклала Ольга Горковенко
Час мов вода, пливе...
© Copyright: Александр Шумаков 2, 2016
Свидетельство о публикации №116101602889
Свидетельство о публикации №116101602889
Рецензии
