Ти торкався моїх ключиць.
Вів до скронь ти від них руками.
Обіймав. Цілував. Тихо йшов.
І не бачились знову роками.
Ти мов сон, що застав опівночі.
П'ять, чотири, три, два і.. Один!
Знов відкрию я злякано очі.
Циферблат не покаже годин.
Ти торкався моїх ключиць.
Ти дощем був у літню спеку.
Ти був кавою восени.
Ти був Раєм моїм і пеклом.
Ти був інший! Не схожий на всіх.
Особливий. До біса дивний.
Більше схожий на перший сніг,
Ніж на люті осінні зливи.
Ти торкався моїх ключиць.
Затамовував ніжно подих.
Ти торкався моєї душі.
Ти був злочин мій і мій подвиг!
silentio
© Copyright: Кузьменко Екатерина, 2016
Свидетельство о публикации №116101410293
Свидетельство о публикации №116101410293
Рецензии