День. Сидить бабуся біля хати.
Страшна війна, а хто ж винуватий?
Хто породив ті страшні часи?
Насильство, голод, діти ховають носи.
Не встигла закінчити четвертого класу,
На роботу женуть велику масу.
Німці, нащі, хто краще не знає,
Побачив би хтось, як вона їжу шукає.
Сидить вся в сльозах, спогади болючі,
Адже вона стояла на краю кручі,
І все одно вистояла біль...
Спогади тепер, як на рани сіль.
Хустинка біла, сукня старенька.
Лиш щічки рум'яні, а лице блідненьке.
Велика родина, але вона одна.
За одне спасибі, що залишилась жива.
Бабуся...
© Copyright: Екатерина Гончарова 03, 2016
Свидетельство о публикации №116101300741
Свидетельство о публикации №116101300741
Рецензии