Растворимый кофе
Пливуть похмуро-сірі, темні дні,
Холодний дощ періщить без угаву.
А я чекаю світла у вікні
І п’ю свою гірку розчинну каву.
І для колгоспів віршики пишу.
Оплати не беру, то й замовляють.
У віршуванні плутаюсь, грішу,
ПомИлок тьма (в колгоспі все читають!)…
…Давно последний шторм отбушевал
И душу не истреплет ураганом.
Случилось то, о чём и не мечтал:
Меня читают вместе с Губерманом!
Вже майже біля Фінішних Дверей
Мені послала Доля цей гостинець.
Я ж трошечки (по матері) єврей,
А Губерман (теж трошки!) — українець…
…Пливуть похмуро-сірі, темні дні,
Холодний дощ періщить без угаву.
А я чекаю світла у вікні
І п’ю свою гірку розчинну каву.
Свидетельство о публикации №116101304321
І на поета впала слава -
Чаклунським зіллям є вона,
Ота гірка розчинна кава...
Пока поэт свой кофе пьёт,
А дождь по-прежнему идёт,
Его погонят от Ворот, -
- Пусть Губермана превзойдёт...
Чудова художня самоіронія, Владиславе!
Вы очень интересный автор.
Станислав Сергеев-Славянский 22.07.2020 14:54 Заявить о нарушении
Ваш відгук набагато кращий за мої віршики!
З повагою і найкращими побажаннями,
Владислав.
:))
Владислав Красса 22.07.2020 15:34 Заявить о нарушении
Станислав Сергеев-Славянский 22.07.2020 17:06 Заявить о нарушении