Растворимый кофе

Розчинна кава

Пливуть похмуро-сірі, темні дні,
Холодний дощ періщить без угаву.
А я чекаю світла у вікні
І п’ю свою гірку розчинну каву.

І для колгоспів віршики пишу.
Оплати не беру, то й замовляють.
У віршуванні плутаюсь, грішу,
ПомИлок тьма (в колгоспі все читають!)…

…Давно последний шторм отбушевал
И душу не истреплет ураганом.
Случилось то, о чём и не мечтал:
Меня читают вместе с Губерманом!

Вже майже біля Фінішних Дверей
Мені послала Доля цей гостинець.
Я ж трошечки (по матері) єврей,
А Губерман (теж трошки!) — українець…

…Пливуть похмуро-сірі, темні дні,
Холодний дощ періщить без угаву.
А я чекаю світла у вікні
І п’ю свою гірку розчинну каву.


Рецензии
Коли вже сталась дивина
І на поета впала слава -
Чаклунським зіллям є вона,
Ота гірка розчинна кава...

Пока поэт свой кофе пьёт,
А дождь по-прежнему идёт,
Его погонят от Ворот, -
- Пусть Губермана превзойдёт...

Чудова художня самоіронія, Владиславе!
Вы очень интересный автор.

Станислав Сергеев-Славянский   22.07.2020 14:54     Заявить о нарушении
Щиро вдячний за відгук, пане Станіслав!
Ваш відгук набагато кращий за мої віршики!
З повагою і найкращими побажаннями,
Владислав.
:))

Владислав Красса   22.07.2020 15:34   Заявить о нарушении
І я Вам дуже вдячний, пане Владислав!

Станислав Сергеев-Славянский   22.07.2020 17:06   Заявить о нарушении