Твої руки мене душать і ховають заживо,
Твої очі мене катують і ціляться в мозок.
Ми хоч щось один одному може скажемо?
Чи повірим мурахам по шкірі, що ніби-то від морозу?
Якби знати усі паролі й твої потаємні коди,
Й сколихнути там, трохи вище сплетіння сонячного.
Я нарешті сама з собою дійшла згоди.
Якщо коротко, все чудово. Якщо чесно, то дещо боляче.
Я триматиму все під контролем в режимі нон-стоп.
Ти будеш мене долонями ніжно пестити
Я прочитаю тобі свої вірші вголос, і кілька казок.
От тільки чи будеш мені за них плескати?
таемне
© Copyright: Марина Бочок, 2016
Свидетельство о публикации №116101005630
Свидетельство о публикации №116101005630
Рецензии
