Хай хто що каже...

Хай, хто що каже, а Наталка -
Насправді, добра господарка...

Їй нема до того справи, що надворі дощ,
Бо на кухні в неї пахне дуже смачно борщ...

Вправно тісто замісила...напекла хлібця,
Вареничків наліпила...запекла сальця...

Бігає із кухні в спальню...все в руках горить...
Все почистила, відмила - ТАК, що аж блищить...

Призадумалась на хвильку: ще спечу пиріг...
Утомилася...присіла...Осінь - на поріг...

Посміхнулася привітно...очі блискотять...
-Що ж, заходь, сумна Красуне...буду пригощать...

Осінь повела очима, сіла зручно в кут...
-Певно, добра Господине, я залишусь тут...

-Залишайся...я не проти...разом - веселіш,
Та...свої осінні "штучки" ти мені облиш!

Нащо нам печалі-жалі?...розум не втрачай...
Я ж... швиденько стіл накрию і заварю чай...

Так вони прогомоніли щиро віч-на-віч,
Щой помітити не встигли, як скінчилась ніч...

І тепер Наталка й Осінь - пОдруги навік...
Ходять разом...пишуть вірші... і печуть пиріг...

Принесли грибів із лісу... сніді - повен льох...
Хай усе іде до бісу...Їм ТАК добре вдвох!