Як я залюблена в цю осінь,
У ностальгуючу печаль
Дерев, трави, у неба просинь
І погляд сонця крізь вуаль.
Як я замислена в це листя,
Що таємниці видає
Ледь пошепки... Разки намиста
Нанизує на все моє
Таємне, свіжо-особисте,
Що враз, на жаль, не відболить.
Все хоче знать жовтневе листя
В свою передостанню мить.
Лягаючи мені під ноги,
Дає обітницю святу,
Що подолаю всі пороги,
І приморозки, і сльоту...
м.Донецьк, 09.10.2016 р.
Як я залюблена в цю осiнь...
© Copyright: Виктория Барановская, 2016
Свидетельство о публикации №116100909832
Свидетельство о публикации №116100909832
Рецензии
