послухай...

…послухай, як б’ється нестримано серце
збираючи кожну пісчинку з уяв
в одну необмежену думку про тебе…
впускаючи в душу натхнення, як я
ти теж неодмінно почуєш мене у собі…
насправді безкрилі, і не божевільні –
усі із середини зовсім інакші ніж є!..
ми прагнемо неба, свідомо вдихаючи сни,
самотність вінчає нас з Вірою в Бога,
образи примножують біль…
у пошуках волі втрачаємо Волю
невпізнану нами – свою!..


Рецензии
Так iншi та прийде час розкритися. Успiхiв!

Людмила Журавская   22.03.2020 15:15     Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.